Добавки

добавки поризуючі (повітровтягувальні, піноутворювачі та газоутворювачі); добавки, що регулюють процеси тужавіння і твердіння (сповільнюють або прискорюють) та добавки, які змінюють характер процесів структуроутворення бетону та надають йому спеціальних властивостей (протиморозні, гідрофобізуючі). 

 

Пластифікуючі добавки збільшують рухомість, тобто знижують жорсткість суміші, не погіршуючи міцності бетону. Щоб визначити ефективність дії добавки, готують суміш з осіданням конуса (ОК) 2...4 см.

 

I — суперпластифікатори, які збільшують ОК від 2...4 до 20 см і більше;

II — сильнопластифікуючі з ОК до 14... 19 см;

III — середньопластифікуючі з ОК до 9... 13 см;

IV — слабопластифікуючі з ОК менш як 8 см.

 

Як пластифікатори широко використовують поверхневоактивні речовини (ПАР), які найчастіше одержують із вторинних продуктів та відходів хімічної промисловості.

 

 

Представником гідрофільно-пластифікуючих добавок є ЛСТ (лігносульфонат технічний). Як у рідкому, так і в твердому вигляді, ЛСТ легко розчиняється у воді і додається в бетонну суміш у кількості 0,1...0,5% від маси цементу, тобто витрата його на 1 м3 бетону становить 0,5...1,0 кг.

 

Використання пластифікаторів дозволяє поліпшити легкоукладальність бетонної суміші (при незмінній міцності бетону) та збільшити міцність бетону за рахунок зниження витрати води (при незмінній витраті цементу).

 

До гідрофобно-пластифікуючих добавок належать милонафт, ГКЖ-10 (етил- силіконат натрію), ГКЖ-94 (етилгідросилоксанова рідина). Ці добавки застосовують для бетонів із низькими витратами цементу. Внаслідок використання цих добавок знижується водопоглинання та підвищується морозо- та корозійна стійкість бетону.

 

Суперпластифікатори — це синтетичні полімерні речовини, що використовуються в кількості 0,1...1,2% від маси цементу, і відрізняються сильним розріджувальним ефектом, час дії якого обмежується строком 2...З години від моменту

введення. 

 

• сульфатовані меламіноформальдегідні смоли та комплексні добавки на їхній основі;
• продукти конденсації нафталінсульфокислоти й формальдегіду та комплексні добавки на їхній основі;
• модифіковані (майже очищені від цукрів) лігносульфонати та комплексні добавки на їхній основі;
• продукти конденсації оксикарбонових кислот та поліакрилати.

Найбільшого поширення набули добавки С-3, Дофен, 10-03, 40-03, ЛСТМ, ОП-7, Мельмент, Компласт, Релаксол, Динамон.

 

Прискорювачі твердіння призначені насамперед для скорочення строків роз-палублення конструкції при монолітному бетонуванні, а у виробництві збірного залізобетону — для зменшення часу теплової обробки виробів та збільшення оборотності бортоснащення.

 

Найпоширенішими в практиці прискорювачами є: хлорид кальцію СаСl2, сульфат натрію Na2SO4, поташ К2CO3, нітрати кальцію Са(NO3)2 та натрію NaNO3. Дія цих прискорювачів полягає в тому, що вони знижують розчинність гідроксиду кальцію Са(ОН)2, який утворюється при гідратації цементу.

 

Іноді застосовують і комбіновані добавки, наприклад нітрит-нітрат кальцію, нітрит-нітрат-хлорид кальцію.

 

Для сповільнення тужавіння цементу застосовують добавки, які одночасно зменшують водопотребу суміші та витрату цементу, наприклад, органічні сполуки (ЛСТ) та кремнієорганічні рідини ГКЖ-10 і ГКЖ-11.

 

Як протиморозні добавки в умовах зимового бетонування застосовують хлориди кальцію і натрію, поташ, дія яких ґрунтується на зниженні точки замерзання води. Чим нижча температура твердіння, тим вища концентрація цих добавок у воді замішування.

 

Повітровтягувальні добавки зменшують поверхневий натяг води й при перемішуванні бетонної суміші сприяють втягуванню найдрібніших повітряних бульбашок. Бетонна суміш при цьому має кращу легкоукладальність, а затверділий бетон - підвищену морозостійкість. Якщо вміст повітря у бетонній суміші не вищий ніж 4...5%, то міцність бетону практично не знижується. Підвищення морозостійкості пояснюється тим, що повітряні бульбашки в затверділому бетоні виконують роль резервного об'єму для води, яка замерзає, і попереджають виникнення внутрішніх напружень від тиску льоду.

 

Представниками цих добавок є смола нейтралізована повітровтягувальна (СНП) та смола деревна омилена (СДО).

 

Добавки поліфункціональної дії (комплексні) дають змогу одночасно регулювати кілька властивостей бетонної суміші та бетону. Наприклад, комплексна добавка ЛСТ+СНП пластифікує бетонну суміш і підвищує морозостійкість бетону; добавка ЛСТ+СаСl2пластифікує суміш, прискорює твердіння бетону та скорочує витрати цементу.

 

Широкого розвитку добавки цієї групи набули під час впровадження у промисловість суперпластифікаторів, більшість з яких по суті є комплексними добавками на основі поверхнево-активних речовин. Наприклад, суперпластифікатор С-3 поряд з головним компонентом - продуктом конденсації нафталінсульфо- кислоти та формальдегіду містить невелику кількість лігносульфонатів та сульфату натрію. Зазвичай до суперпластифікаторів додають хлорид, нітрат та глюконат кальцію, тіосульфат і бікарбонат натрію, лігносульфонати, поліоксиетилен, карбоксиметилцелюлозу, синтетичні мікропіноутворювачі, солі винної кислоти, похідні цукрів та інші речовини. Введення до суперпластифікаторів додаткових компонентів дозволяє регулювати час тужавлення і кінетику набору міцності бетону, подовжує термін легкоукладальності бетонної суміші, зменшує водовідділення та розшарування бетонної суміші, регулює порову структуру у напрямку зменшення кількості відкритих пор, що сприяє підвищенню щільності, водонепроникності, міцності, морозостійкості та корозійної стійкості.